СТРУНКИ́Й, а, е.
1. Гарно і пропорційно складений; ставний. Його струнка фігура.., здоровий засмалений морським вітром вид.. прегарно одбивались на тлі блакитного моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Хлопець має мамину струнку фігуру. Мамину поставу голови (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 205); Струнка постать, затягнута в темно-синю оксамитову сукню, була, як різьблена (Андрій Головко, II, 1957, 451);
// Який має гарну, пропорційно складену фігуру. Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний, III, 1954, 71); Петро, стрункий, широкоплечий, з русявим чубом і синіми очима, стояв серед хати (Петро Панч, В дорозі, 1959, 135);
// Який має правильне, пропорційне співвідношення частин, відзначається витонченістю ліній (про предмети, рослини і т. ін.). Руками таких, як ти, радянських людей підносяться до небес ці стрункі, залиті сяйвом хмарочоси (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 93); На пагорбах: росли стрункі смереки й кипариси (Юрій Смолич, I, 1958, 56); Не можу годинами не милуватися тим, як-то вправно й спритно гончар перетворює звичайний шматок глини на стрункий глечик чи бокастий горщик (Народна творчість та етнографія, 4, 1968, 49).
2. Рівно, правильно розташований (ряд, шеренга і т. ін.). — Церемоніальним маршем!.. — пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (Олександр Довженко, I, 1958, 150); Стоять комсомольці У лавах струнких (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 36); Метрів через 300 перед нами з’явилися стрункі ряди яблунь (Наука і життя, 11, 1958, 42).
3. У якому є внутрішня закономірність; правильно та логічно побудований; чіткий, послідовний. Узагальнюючи величезний досвід революційного руху, Ленін у працях «Що робити?», «Крок вперед, два кроки назад» та інших розробив струнке вчення про пролетарську партію нового типу (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 9); Радянська історична наука створила струнку марксистсько-ленінську концепцію історичного процесу (Комуніст України, 1, 1964, 46); Оповідання вийшло компактне, сюжет стрункий, динамічний (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 137);
// Який звучить злагоджено, гармонійно (про музику, співи). Над оболонню тихої води, Над заходом, в промінні вечоровім, Снувалася мелодія струнка (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 22).