СТРУМИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до струмина. Повітряний потік розпилює струминку бензину на дрібненькі краплі, утворюючи горючу суміш (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 74); Булгарін.. з насолодою пустив у повітря густу струминку диму (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 542); Коли поїзд проходив через якусь станцію, заповзала у вагон гостра червона струминка світла, рухалась по стіні (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 216).
СТРУМИНКА
Тлумачення слова