СТРУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до струмувати. Ярослав Громійчук і Корній Іванович Турбай думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння, щоб їх перестали тривожити незвичні шуми струмуючого повітря, дотики металу (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 264); Таємничість цього холодного струмуючого світла вразила і схвилювала Варвару (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 146).
СТРУМУЮЧИЙ
Тлумачення слова