СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш.-пестл. до струмінь 1, 2. Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 7); З того часу як у школі з’явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 294).
СТРУМІНЕЦЬ
Тлумачення слова