СТРУМЕНТ

СТРУМЕ́НТ, а і у, чол., розм. Те саме, що інструмент. Можна не мати нічого проти таких ударних струментів, як барабан, литаври, дзвіночки, коли їх небагато (Володимир Самійленко, II, 1958, 295); Тихович звелів йому захопити з собою лопату та ніж — і зраділий циган метнувся додому по струмент (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Я дивився з захватом, як Данило проворно орудував струментом, як він швидко клав строчку, чаруючи акуратністю і спритністю (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 158); — Не можна залишати людей без хліба, без притулку й струменту. Треба якось допомогти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 192).