СТРУКТУРАЛІ́ЗМ, у, чол.
1. Конкретнонаукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об’єктів.
2. Ряд напрямів у сучасному зарубіжному мовознавстві, що розглядають мову як організацію системно протиставлених лінгвістичних елементів, які виконують у ній певну функцію.