СТРУХНЯ́ВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до струхнявіти. Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 216); Запалу, струхнявілу хату оперезали блоком, з’єднали з машиною. Тракторист включив хід (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 190); * Образно. — Серце знає, що.. труд знову відродить лице землі, і наші нащадки, перелистуючи жовті, струхнявілі сторінки історії, скажуть тільки: «Вони були велетні!» (Юрій Яновський, I, 1958, 185).
СТРУХНЯВІЛИЙ
Тлумачення слова