СТРУ́ХЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до струхнути. Струхлі пеньки давно вже залишилися позаду (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 147); Коли Бачура підійшов до високих струхлих воріт будинку, де жив гідротехнік, то відразу ж зрозумів, що достукатися йому тут нелегко (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 50).
СТРУХЛИЙ
Тлумачення слова