СТРУХЛЯ́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до струхлявіти. Єремія сів на колоду.. Струхлявіла та спорохнявіла колода завалилась під ним (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 124); Він сів на пеньок, струхлявілий і мокрий (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 262).
СТРУХЛЯВІЛИЙ
Тлумачення слова