СТРУХЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до струхліти. Он на ній [вербі] самій, пустивши коріння в струхлілу середину, кілька літ вже росте кущ рябини (Гнат Хоткевич, II, 1966, 43); * Образно. Поручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 153).
СТРУХЛІЛИЙ
Тлумачення слова