СТРУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУТИТИ, струну, струтиш, док., перех., діал. Зштовхувати, спихати. Падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву… (Марко Черемшина, Тв., 1960, 300); Хома струтив із лавки двох безсильних ямарів на землю (Степан Ковалів, Тв., 1958, 41); * Образно. Пишний Юр їде, коником вигравав, гострим списом.. з гір зиму стручує (Гнат Хоткевич, II, 1966, 23);
// Витирати, знімати що-небудь. Долонями стручували [люди] піт з чола (Василь Стефаник, I, 1949, 105).
СТРУЧУВАТИ
Тлумачення слова