СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до струтити. В сінях вробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав — не знати, чи сам від себе, чи стручений (Іван Франко, VIII, 1952, 267); Загримить ненароком стручена з лави бартка… (Гнат Хоткевич, II, 1966, 107).
СТРУЧЕНИЙ
Тлумачення слова