СТРУ́ЧЧЯ, я, сер. Збірн. до стручок. Як раділо її серце, якою гордою перемогою світилися очі, коли серед літа заполовіли жита, зазолотіли вівси, рудою бронзою заблищало горохове струччя (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 98); Прошкував [Олекса] полем, нескошеним ланом люпину, що вже прижовк, торохтів присохлим струччям (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 97).
СТРУЧЧЯ
Тлумачення слова