СТРОЩИТИ, строщу, строщиш, док., перех.
1. розм. З силою поламати що-небудь. Я тую.. калину Строщу і зламаю (Павло Чубинський, V, 1874, 284);
// перен. Знесилити, зломити кого-небудь фізично або морально. — Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Панас Мирний, III, 1954, 171).
2. вульг. Жадібно-з’їсти що-небудь у великій кількості. Рябка, тетерю, саламаху — Як не було: поїли [троянці] з маху І всі строщили сухарі (Іван Котляревський, I, 1952, 167); Отець Палладій строщив за чаєм черстві проскури, що лежали на тарілці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 370).