СТРОМОВИ́НА, и, жін.
1. Круте урвище, провалля. Уявіть величезну западину, голі горби, скелі, круті трав’янисті стромовини (Наука і життя, 2, 1972, 37);
// Крутий, скелястий берег, обрив. Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 21).
2. Швидка, бурхлива течія ріки. Сів він у Києві на козацький байдак і поплив через пороги, здригаючись із жаху перед грізними стромовинами Дніпра-Славути (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 405).