СТРОМА, и, жін.
1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини. Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 56).
2. Безбарвна білкова основа пластид у рослин. Мініатюрна краплина рослинного соку, збільшена в десятка тисяч разів, мала вигляд неймовірно складної системи. Ось лише деякі складові її: оболонка, світле тло (строма) (Знання та праця, 8, 1973, 3).
СТРОМА 2, и, жін., діал. Стромовина. Дико Терек виє й скаче між крутих камінних стром (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 170); На швидкій стромі плавати гарно, а може, навіть і небезпечно, тому завжди ці місця приваблюють багато народу (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 3).