СТРОКОВИ́К, а, чол., дорев. Те саме, що строкар. — Куди ж це він зібрався? На заробітки строковиком у далекі краї? (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 35); — Знавці наші підрахували, нібито для економії жива каховська «машина» [заробітчани] поки що вигідніша за фабричну. — Ще б пак не вигідніша… Доброго строковика, Савко, нічим не заміниш… (Олесь Гончар, I, 1959, 29).
СТРОКОВИК
Тлумачення слова