СТРОЙОВИ́Й, а, е.
1. Пов’язаний з дією військ у строю. — Є кілька солдатів, яких виводять на стройові заняття, хоч треба було б… лікувати… (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 136); Минали місяці лікування, стройової та політичної підготовки в тилових батальйонах інженерних військ (Іван Ле, Право.., 1957, 159); Командир дав старт, і машини в стройовому порядку, прокотившись по полю, злітають у повітря (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 117).
Стройовий крок — військовий крок, при якому ногу піднімають на 10—15 см і ставлять твердо на всю ступню. Цілком серйозно, не припускаючи й тіні посмішки, повернувся [Перекат] через ліве плече і пішов стройовим кроком, як звик відходити від командира (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 50).
2. Признач. для ведення бойових дій (про підрозділи, частини військ і т. ін.). У стройовій частині полку креслярі вже знімали копію з топографічної карти і наносили позначку на висоті (Олесь Гончар, III, 1959, 125);
// Який служить у таких частинах або обслуговує їх. Він ввесь час крутився на коні (під ним кінь був добрий, справжній козацький стройовий) і, долаючи ревіння вітру, хрипко і простуджено кричав, щоб колона підтягнулася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 461).