СТРОЇТИСЯ строюся, строїшся, недок.
1. Ставати в ряд, шеренгу; шикуватися. — Виходь строїтись! — пролунала команда (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 4); Брат стьобнув коня і помчав по ескадрону, що ген на кряжі строївся в похід (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 100);
// Готуватися до чого-небудь. У хатах пустіло, на дворі піднімався гук. Там уже строїлися одні в городки, другі в зайця, треті в свинки (Панас Мирний, IV, 1955, 113).
2. розм., рідко. Те саме, що будуватися. — Так бач, чого він багатіє та щороку строїться?! (Панас Мирний, I, 1949, 330); По високому почорнілому даху, темних мурах, вкритих мохом і пліснею [плісенню].., видно було, що не один вік минув, як строїться будівля (Олекса Стороженко, I, 1957, 364); Петро задумався і пригадав, як йому довелося раз восени проїздити шляхом, де строїлася залізниця (Панас Мирний, II, 1954, 358).
3. діал. Одягатися, наряджатися. — Як хочеться строїтися та танцювати, — то певний знак, що дівчинка буде. Лиш я, доню, знаєш, не хотіла би дівчинки на перше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 48).
СТРОЇТИСЯ 2 див. строюватися.