СТРО́ФІКА, и, жін.
1. Розділ віршознавства, що вивчає будову строф.
2. Будова строф поетичних творів. Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Максим Рильський, III, 1956, 400); У П. Тичини строфіка динамічна, вона перебував весь час у русі, змінюється її ритміка (Радянське літературознавство, 7, 1967, 45).