СТРЯ́ХНУТИ і СТРЯХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути. Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Панас Мирний, I, 1949, 339).
СТРЯХНУ́ТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь. Марія стряхнула головою (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 133).
2. перех. Струшуючи, очистити що-небудь від пилу, бруду і т. ін. * Образно. Стряхнувши давній прах, Родився комсомол у битвах, у трудах (Максим Рильський, Урожай, 1950, 23).
3. перех., перен. Вивести з стану спокою, глибоко схвилювавши, зворушивши і т. ін. кого-небудь. Несподіваний удар долі стряхнув його (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 50).