СТРІВАННЯ

СТРІВА́ННЯ, я, сер., рідко. Дія за значенням стрівати. Дарка раділа, що тепер уже без німчиного дозору знов почнуться таємні стрівання у вільхах (Леся Українка, III, 1952, 647); І не було плачу й ридання, Коли сказали: «Ну, — пора!» Навіщо? Швидко час стрівання, Прибуде знову їх кохання, Знов буде — подруга й сестра (Володимир Самійленко, I, 1958, 109);  * Образно. — Скрізь люди! — казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Леся Українка, III, 1952, 598).