СТРІЛОЧКА

СТРІ́ЛОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до стрілка 1—4. Зоя зняла плетені рукавички з веленими стрілочками й показала Євгенові засмальцьовані руки (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 396); Назустріч сонцю жирувала молода запліднена земля, витягувала до нього жадібно стрілочки веленої порослі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 18);  * У порівняннях. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 25).