СТРІЛЯ́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням стріляти 1, З і звуки, утворювані цією дією. Стріляння затихло і по інших місцях, його не було чути ніде (Іван Франко, VI, 1951, 343); Подивившись кілька хвилин на стріляння, Щорс звернувся до Журливого: — Ану, Семене Івановичу, покажи хлопцям, як треба влучати в ціль (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 53).
2. Дія за значенням стріляти 2, 4—10.