СТРІЛЕ́ЦТВО, а, сер., рідко.
1. Мисливський промисел, полювання. Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 97); До стрілецтва він має вдачу… (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 251).
2. Збірн. до стрілець. Був він полковником австрійського війська, служив у частинах січового стрілецтва (Василь Еллан, II, 1958, 273).