СТРІЛ, у, чол., розм. Те саме, що постріл. — Стій! — неслось з берега, — будемо стріляти! — Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351); Раптом прокотивсь гарматний стріл (В Петька від страху здибилось волосся…), Він наче небо розколов навпіл (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 388); Останній грізний стріл у безвісті потоне, І рідних і своїх обнімемо ми знов. Безсмертна ти в віках, о Арміє Червона, народів щит і меч, надія і любов! (Володимир Сосюра, II, 1958, 240).
СТРІЛ
Тлумачення слова