СТРЕМ’Я́НКА, и, жін.
1. Переносна драбина (перев. розсувна), яка встановлюється без опори на що-небудь. Щоб зручніше було збирати плоди з різних частин крони, готують драбини-ослони, драбини-триноги та драбини-стрем’янки (Садівництво і ягідництво, 1957, 232);
// Драбина у вигляді широкої дошки з набитими впоперек брусками на будівельних риштованнях, у шахтах і т. ін.;
// Своєрідна драбина з вмонтованих у стіну скоб для підйому чи спуску по вертикальній поверхні. Ледве вхопився [Лодиженко] рукою за ланцюг від воріт шлюзу. А зіп’явшись ногами на перший прут стрем’янки, гукнув пошепки: — Коли відкрию, гайда до виходу, я буду там (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 244).
2. спец. Пристрій у вигляді скоби, який служить для з’єднання, скріплення окремих деталей машин, частин споруди і т. ін. При черговому технічному обслужуванні перевіряється кріплення стрем’янок, хомутиків, пальців ресор, картера амортизатора та з’єднання його тяг (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 183).