СТРАСТОТЕ́РПЕЦЬ, пця, чол., церк., заст. У християн — мученик, який постраждав за релігійні переконання. [Матушка гуменя:] Наславши на нас неволю тяжку — він [бог] разом з тим виставив і заступників наших, страстотерпців неустанних, що скарали ворога нашого, заборонили нас від напасті (Панас Мирний, V, 1955, 75); — Колись, у старі часи, ховалися в лісах, у глушині, святі страстотерпці (Олесь Донченко, II, 1956, 8).
СТРАСТОТЕРПЕЦЬ
Тлумачення слова