СТРАШИТИСЯ, шуся, шишся, недок.
1. Відчувати страх перед ким-, чим-небудь, боятися когось, чогось; лякатися. Вона була вже матір’ю, чула, що щось коїться з нею, щось б’ється під її серцем… Боялась вона того, страшилася (Панас Мирний, I, 1954, 63); Вона боялась, що п’яний чоловік почне зараз же неприємну розмову, а ще більше страшилася його важких кулаків (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49);
// Полохатися. Чому від мене так ти утікаєш, Хлоє, Мов сарна молода, що в горах, боязка, Страшиться вітерця і тиші лісової І матері шука? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 270); * У порівняннях. Пліт несло швидко, але рівно, він лише ледь відчутно тремтів, наче страшився таємничої глибини і могутності супротивної течії (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 258).
2. Відчувати занепокоєння, неспокій; побоюватися чогось. [Наталка:] Начинаймо веселиться, Час нам сльози осушити; Доки лиха нам страшиться, Не до смерті ж в горі жити (Іван Котляревський, II, 1953, 42); — Решта дороги — з гори, і коней тут ледве тримаєш. Навіть безсмертна Тетіда, мене дожидаючи в морі, Часом страшиться, щоб я стрімголов не упав до безодень (Микола Зеров, Вибр., 1966, 313).