СТРАМО́ТА, и, жін., розм. Те саме, що сором 2—4. Народе, вік порізнений зі мною Страмотою людської ворожди! Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Павло Грабовський, I, 1959, 69); Не траплялось од настання світу Отакого гріха та страмоти, Як у Ліму біля Сараєва! (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 128).
СТРАМОТА
Тлумачення слова