СТРАМНИЙ

СТРАМНИ́Й, а, е, розм. Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний. Страмний чоловік;
//  Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький. Палає чоло та цвіте, Усмішка вабить до кохання; Усе засвідчує про те, Що мук не зна її зітхання, Що не ворушить серця дна Ніяка думонька страмна (Павло Грабовський, I, 1959, 229); Страмні слова.