СТРА́МНО, присудк. сл., розм. Те саме, що соромно. Це страмно було б і родові, як сина у москалі узяли — невістку геть одіпхнути… (Панас Мирний, IV, 1955, 51); [Федора:] А куди ото?.. Бач — як собака зігнувся… Страмно поглянути людям у вічі, тікаєш… (Степан Васильченко, III, 1960, 147).
СТРАМНО
Тлумачення слова