СТРАХОВИНА, Овини, жін.
1. Те, що викликає, вселяє почуття страху, лякає своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. [Ледачий:] Господи помилуй, яка страховина. У дрижить все тіло (Карпенко-Карий, II, 1960, 43); — Ой лишенько, яка страховина! — вирвалось у Христини (Михайло Стельмах, I, 1962, 57).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що страшно 2. Зима надворі; ніч, хуртовина; Буря завила, аж страховина… (Павло Грабовський, I, 1959, 315).