СТРАХОВИ́ДДЯ, я, сер., розм., рідко. Те саме, що страхіття. [Тетяна:] Ох, яка ж то ніч була страшна! Давно, давно вже не бачила я такого вогню, який у Трохима бушував. Та пожежа — то було якесь страховиддя! (Марко Кропивницький, V, 1959, 132).
СТРАХОВИДДЯ
Тлумачення слова