СТРАХОПОЛОХ

СТРАХОПОЛО́Х, а, чол., розм. Те саме, що боягуз. — Я зроду не страхополох: мене, княже Єреміє, і не лякай, не злякаєш ні нудьгою, ні татарами, ні козаками, — сказала Гризельда (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 62); — За мене не бійтеся, — повела бровами комсомолка. — Я не з таких. Найбільше не люблю страхополохів і нерішучих (Олесь Донченко, II, 1956, 18); Не страхайтекажу, не ляпайте мене. Тут страхополохів нема (Семен Журахович, Опов., 1956, 208);  * У порівняннях. — Що ви, Прокоповичу, як той страхополох, завжди остерігаєтесь та боїтесь крок сміливо ступити? — не витримав Лаврін Перегуда (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 157).