СТРАЙК

СТРАЙК, у, чол. Форма класової боротьби пролетаріату капіталістичних країн, яка полягає в колективному відмовленні робітників і службовців від праці з пред’явленням підприємцям або урядові економічних і політичних вимог. В жовтні 1905 року вибухнув загальний політичний страйк, який показав гігантську силу і міць пролетарського руху (Ленін, Коротка біографія, 1955, 81); Першим великим робітничим страйком в Росії був страйк на Невській бавовнопрядильні в Петербурзі (Історія УРСР, I, 1953, 513); — Революція знову спалахнула по всій країні новим загальним політичним страйком і збройним повстанням (Андрій Головко, II, 1957, 311).
 Загальний страйк див. загальний.
▲ Італійський страйк див. італійський; Сидячий страйк — страйк, під час якого робітники і службовці, висуваючи свої і вимоги, припиняють роботу і сидять або на землі біля підприємства, або в приміщенні на долівці, не допускаючи штрейкбрехерів.