СТРАЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРАТИТИСЯ, страчуся, стратишся, док.
1. Пропадати, губитися. Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого, благого й злого (Марко Вовчок, I, 1955, 369);
// Переставати існувати, зникати. Судячи по «Хариті», «Ялинці» та «П’ятизлотнику», у вас, видно, добродію, не стратилася віра в добро поміж людьми… (Панас Мирний, V, 1955, 380).
2. Витрачати багато грошей, коштів; робити великі витрати. Він собі то коней заведе таких, що як змії, то коляску купить новеньку, то у місто поїде — там стратиться (Марко Вовчок, I, 1955, 66).
3. тільки недок. Пас. до страчувати.
♦ Стратитися розуму — збожеволіти. Боронь боже, хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 45).