СТО́ВПЛЕНИЙ, а, е. Який стовпився. Собор святого Юра.. оглядав з гори.. безладдя неначе накиданих та стовплених домів (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 9); Капітан аж стрепенувся з обридження, побачивши на лиці сього чоловіка проблиск якоїсь звірячої радості, радості вовка, що бачить стовплене в огорожі стадо овець (Іван Франко, VI, 1951, 466).
СТОВПЛЕНИЙ
Тлумачення слова