СТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стовкти. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Михайло Стельмах, I, 1962, 587); Я.. оплакую макітру стовчену, Що вже мені та й не їсти бульбу колочену (Коломийки, 1969, 57);
// стовчено, безос. присудк. сл. * Образно. Сама я, як по бурі градом вбите жито, хтось стоптав мене… й надії стовчено, побито (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 128).
СТОВЧЕНИЙ
Тлумачення слова