СТО́ВБУРОМ, присл., діал. Дибом, сторч. Лице хмуре, чуб стовбуром — ознака, що Грицько уже хлебеснув (Панас Мирний, III, 1954, 27).
Очі стовбуром — погляд, втуплений в одну точку. — Допився до того, що страшно глянути:.. очі — стовбуром, верзе таке, що й на голову не злізе (Панас Мирний, III, 1954, 368).
СТОВБУРОМ
Тлумачення слова