СТОВБУРЕ́ЦЬ, рця, чол. Зменш.-пестл. до стовбур 1. В рожевій воді стояли кучеряві берізки,.. відбиваючись у ній білими тендітними стовбурцями, як у дзеркалі (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 196); Спотикаючись об низенькі стовбурці кукурудзи і соняшника, Галина.. перебігла город (Микола Зарудний, Світло, 1961, 15); Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев’янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 229).
СТОВБУРЕЦЬ
Тлумачення слова