СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір’я і т. ін.); наїжачувати. Квочка.. сердито квоктала та стовбурчила пір я (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14);
// Робити кошлатим (у 1 знач.);
// Супити. Стовбурчити брови.
СТОВБУРЧИТИ
Тлумачення слова