СТОРУКО. Присл. до сторукий. * Образно. Вітер.., наче зібравши всі сили, сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Григорій Епік, Тв., 1958, 166); Весняним шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 75).
СТОРУКО
Тлумачення слова