СТОРОЖУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех., у чому, на чому, біля чого, при чому і без додатка. Бути сторожем, виконувати обов’язки сторожа; сторожити. Літ п’ятнадцять він уже сторожує (Панас Мирний, IV, 1955, 189); Тридцять дев’ять років сторожував він у школі (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 289); Він просто зрадів, коли його призначили сторожувати на буряках (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 124); Дядько Семен протягом десяти років сторожував біля тракторів… (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 126); Лукина сторожувала вночі при будинку відпочинку (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 325); Як пан Рудий узявся будувати.. млина, Денис найнявсь тоді при нім сторожувати (Максим Рильський, Поеми, 1957, 259).
2. перех. і неперех., розм. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось. Магазини треба було сторожувати надворі, цілу ніч на пломбу дивитися (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 45); Олімпіада взяла кендюха й повісила.. в коморі, наказавши улюбленому псу: «Терпеливо сторожуй!..» (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 32);
// Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось. Наче найнявся [Плачинда] сторожувати за нею (Михайло Стельмах, I, 1962, 473); * Образно. Два дуби сторожували поле (Леонід Первомайський, I, 1958, 240).