СТОРО́НО́НЬКА, и, жін., нар.-поет. Пестл. до сторонка. — Із якої тебе, брате, Сторононьки ждати? (Українські народні пісні, 2, 1965, 23); Почали [дівчата] співать сумних пісень: як мати виряджала доньку в чужу сторононьку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 44); І просить він.. на могилі хай посадять червону калину, хай вона пригадує йому його милую та далекую сторононьку… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182).
СТОРОНОНЬКА
Тлумачення слова