СТО́ПОР, а, чол.
1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (Зернові комбайни, 1957, 103); Рульовий стопор;
// перен., розм. Перепона, перешкода у розвитку, ході якої-небудь справи, якогось заходу, явища. Стопор на шляху прогресу.
2. Механізм для закривання розливного отвору в сталерозливних ковшах. Розливальник підніме стопор, і сталь поллється у форму гарячим, нестримним потоком (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 136).