СТОПІНГ

СТО́ПІНГ, а, чол. Камера в гірських породах, в якій обвалюють з уступів руду. [Валя:] Добувати руду у старій шахті небезпечно. Вона аварійна. [Данило:] Вироблений стопінг. Пустота — більш як тридцять тисяч кубометрів (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 226); Дільниця мала ще й «резервні» — чотирнадцятий і вісімнадцятий стопінги (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 49).