СТОЛОВНИ́К, а, чол., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату. — Ти був вдома тільки столовником!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305); Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 214).
СТОЛОВНИК
Тлумачення слова