СТОЛОНАЧАЛЬНИК

СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, чол. У дореволюційній Росії — урядовець, начальник стола (див. стіл 1 4). Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Де ж, молодий, нежонатий, а вже столоначальником (Панас Мирний, I, 1954, 156); Про людей вищого стану, як столоначальники, градоначальники і всяких справ начальники, писати непрактично, бо вони й самі пишуть (Володимир Самійленко, II, 1958, 259); Гоголь спокійно витяг з кишені.. прохання на височайше ім’я про увільнення зі служби й чинно відкланявся остовпілому столоначальникові (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 450).