СТОЇ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до стоїцизм 1 і стоїк 1. Стоїчна філософія.
2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина:
// Власт. стійкій, мужній людині. [Кай Летіцій:] Цезарі.. братаються у всіх стоїчних цнотах з представником республіки (Леся Українка, II, 1951, 363); — Зачекай, наш великий і мудрий Катон швидко зіб’є і з тебе твою стоїчну невразливість (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 11); Стоїчний, холодний спокій польового хірурга, який бачив .. не одну смерть, вирвав у неї не одне матроське життя, глибоко вразив Крайнюка (Василь Кучер, Голод, 1961, 167);
// Сповнений стійкості, мужності. Його думка зовсім не була така стоїчна, як його слова (Іван Франко, VI, 1951, 151).